Костянтин Холодов: Давно хотів про це написати. Зараз дуже жваво розганяється тема про “тимчасові непорозуміння” поміж братськими народами

Костянтин Холодов: Давно хотів про це написати. Зараз дуже жваво розганяється тема про “тимчасові непорозуміння” поміж братськими народами

Давно хотів про це написати. 

Зараз дуже жваво розганяється тема про “тимчасові непорозуміння” поміж братськими народами. Мовляв, це все політики заварили, а прості росіяни і українці от-от помиряться, але політики знову ж таки не дають це зробити і сварять, і сварять ці два братські народи. А американці і європейців ще й олії у вогонь підливають. А ще пак – вони ж і розсварили нас братчиків вікових.

Ну, для людини, яка хоч трохи цікавилась би історією взаємовідносин між цими двома народами питання взагалі закрите, а для тих, хто боксер, футболіст, чи співак Дорн, все ще відкрите. Тож, спробую я звернутися до наших ненаситних гастролерів та “спортсменів без кордонів”.

Якось не хочеться розписувати всю історію набігів на Київ з Північного Сходу, їх сотні. Почав би з поняття “імперія”. Коли ми говоримо слово “Імперія”, то поруч із цим словом неодмінно стоїть слово “колонія”. Так от, якщо Росія імперія, а Україна підконтрольна їй територія з корінним населенням, яке має свої звичаї, культуру, мову тощо, то скоріш за все Україна колонія. І, якщо подивится на взаємовідносини російської імперії (умисно пишу з маленької літери) та української колонії, то вони не набагато кращі, а може і гірші ніж у болгар з османами, чи у конкистадорів з майя. Вирізані міста і села, спалені церкви, монастирі і бібліотеки, розграбовані скарбниці – це лише початок “братських взаємовідносин колонії з імперією. Заборона застосування мови тубільців в усіх сферах життя. Заборона тубільської церкви, прокляття і анафеми. Далі – більше. Масові переселення (улюблена забава імператорів), мільйонні розстріли і знищення тубільців голодом. Це та невелика частина, про яку ми маємо пам”ятати завжди, коли нам говоритимуть про стратегічне партнерство колонії з імперією.

Допитливий боксер, чи темпераментний естрадний співак може заперечити, мовляв всі імперії вже сконали, живемо у іншому світі і всіляке таке. Ні, не сконали. Відносини Росії і України у світлі останніх років це підтверджують. Ніколи колонізатор не перейде на мову тубільця! Ніколи колонізатор не товаришуватиме з аборигеном, чуєте, ніколи! Він буде говорити про братство, видурюючи золото за кольрові скельця, але ставлення колонізатора до колонізованого завжди будуть менторським та зверхнім.

Подівіться, як їх плющить уже більш як чотири роки поспіль, а все чому? Бо тубільці організувалися і вийшли на вулиці щоб позбутися статусу колонії і вигнати конкистадорів з рідної землі. Процес досі триває.

Тож дорогі мої боксери та співаки. Іноді краще їсти, аніж говорити. Ще можна співати… А ще краще відвідувати лекції розумних людей та читати літературу. Тубільську.

Костянтин Холодов, капелан ВСУ

Related posts